Джозеф Прістлі був відомим англійським вченим, теологом, граматиком, педагогом та ліберальним політичним теоретиком. Його праці зробили значний вклад у досягнення ліберальної політичної та релігійної думки, також він багато зробив для розвитку експериментальної хімії. Далі на leeds1.one.
Краще всього науковця пам’ятають за його дослідження в сфері хімії газів, про що розповідається на сайті Britannica.com. Вченому приписують незалежне відкриття кисню шляхом термічного розкладання оксиду ртуті. Упродовж свого життя він працював над створенням газованої води, досліджував електрику, а також відкрив декілька газових речовин. Разом з тим Прістлі не полишав філософсько-релігійних вишукувань, і його наукова діяльність була невід’ємною частиною його теології.
Дитинство та юні роки відомого науковця
Джозеф Прістлі народився 13 березня (24 березня ― за новим стилем) 1733 року. Місцем його народження вказують невеличке містечко Бірстол, приблизно за шість миль (10 км) на південний захід від Лідса. Родина майбутнього вченого належала до англійських дисидентів, які не були причетними до англіканської церкви. Всього в сім’ї Мері Свіфт та Джонаса Прістлі виховувалися шестеро дітей, і Джозеф був найстаршим серед них всіх.
Вже в ранньому віці, коли йому виповнився лише один рік, хлопчик потрапив на виховання до свого дідуся. Пізніше, у віці шести років, Джозеф повернувся до батьківського дому. Його мати на той час вже померла. Зрештою, коли батько оженився вдруге, юний Джозеф Прістлі опинився в домі своїх дядька та тітки.
Джозеф Прістлі вже змалечку продемонстрував неабиякі здібності: чотирирічним він декламував усі 107 запитань та відповідей Вестмінстерського короткого катехизу. Тітка вченого подбала про те, аби дати йому найкращу на той час освіту.
Так Джозеф здобув чудову освіту в галузі філософії, мов та літератури в Давентрі, де став “затятим вільнодумцем” у релігії. Він відмовився від кальвіністських доктрин про первородний гріх і спокуту, і прийняв раціональний унітаризм, який відкидає Трійцю і стверджує вдосконалення людини.
Сімейне життя Джозефа Прістлі
В період 1755―1761 років науковець служив у Нідхем Маркеті (Саффолк) і в Нантвічі (Чешир). У 1761 році він став репетитором з мов та літератури в Уоррінгтонській академії в Ланкаширі. Родину створив з Мері Уілкінсон, дочкою майстра з виробництва заліза Ісаака Уілкінсона. Весілля відбулося у 1762 році. В цьому шлюбі народилися донька і троє синів.
Про свою обраницю вчений відгукувався дуже тепло. Казав, що вона виявилася жінкою надзвичайно розумною та значно розвинутою завдяки тому, що читала книги. При цьому Мері Уілкінсон зайняла місце вірної дружини та супутниці талановитого дослідника, і, як того вимагав патріархальний уклад сім’ї, всіляко допомагала йому, звільнивши від повсякденних побутових справ.
Мері Прістлі, дружина вченого
Наукова діяльність Джозефа Прістлі
Інтерес Прістлі до науки посилився у 1765 році, коли він зустрів американського вченого та державного діяча Бенджаміна Франкліна. Прістлі здійснював наукову діяльність у сферах фізики та хімії. У 1766 році він встановив, що сила електричної взаємодії двох зарядів обернено пропорційна квадрату відстані між цими зарядами. Свої результати Прістлі виклав у творі “Історія та сучасний стан електрики, з оригінальними дослідами”, виданому в двох томах в Лондоні у 1767 році.
Джозеф Прістлі вважається одним з основоположників сучасної хімії. Більш за все він присвятив себе вивченню природи газів. У 1771 році вчений відкрив процес фотосинтезу. У 1778 році він довів, що при фотосинтезі рослини поглинають вуглекислий газ і виробляють кисень. Ним були відкриті десять газів:
- оксид азоту (азотисте повітря);
- діоксид азоту (червоні азотисті пари);
- закис азоту (горюче азотисте повітря);
- хлористий водень (морське кисле повітря);
- аміак (лужне повітря);
- діоксид сірки (повітря купоросної кислоти);
- тетрафторид кремнію (фтористоводневе повітря);
- азот (флогістифіковане повітря);
- кисень;
- угарний газ.
Експериментальний успіх вченого був зумовлений, головним чином, його здатністю створювати винахідливі апарати та вмінням керувати ними. За свої досягнення отримав престижну винагороду ― медаль Коплі Королівського товариства у 1773 році.
Переїзд до США та останні роки життя науковця
Джозеф Прістлі займався також громадською та філософською діяльністю. Коли почалась Велика французька революція, вчений гаряче підтримав право французів на повстання і повалення тиранії. За це його зненавиділи консерватори. У 1791 році йому довелося пережити напад на свій дім, в якому зловмисники знищили лабораторію та бібліотеку з рукописами Прістлі.
Сам він дивом зміг врятуватися зі своєю родиною. У Франції йому допомогли вдячні однодумці, які збирали кошти для відновлення втрачених матеріальних цінностей. Однак британець все одно прийняв рішення емігрувати до США. Перед цим туди вже переїхали його сини. З 1794 року і до завершення життєвого шляху вчений мешкав у Америці і займався, переважно, літературною працею.
Помер видатний дослідник у Нортамберленді штату Пенсільванія 6 лютого 1804 року. Правнук Джозефа Прістлі, Генрі Річардсон, став впливовим американським архітектором XIX століття.